ВІЛ/СНІД: що страшно, а що ні?

Нещодавно трохи неочікувано я потрапила на тренінг з ВІЛ-інфекції. Тож не можу не поділитися своїми враженнями та знаннями, здобутими за два дні інтенсивного та насиченого навчання. Тим паче, що у своїй практиці я все частіше стикаюся з ВІЛ-інфікованими, дізнаюся про їх трагічні долі і розумію, що багато випадків захворювання можна було запобігти.

Головна думка

Мікрофотографія ВІЛ
фото з cdc.gov

Основний висновок: жити стає все страшніше, особливо тим, хто не володіє інформацією. Поясню чому. Раніше в Україні інфікування ВІЛ відбувалося переважно через кров серед людей, що вживають ін'єкційні наркотики. Статевий шлях зараження був менш розповсюдженим і обмежувався людьми з ризикованою поведінкою - жінки секс-бізнесу та чоловіки, що мають секс с чоловіками. Починаючи з 2011 року статевий шлях передачі вірусу став найпоширенішим. Це означає, що тепер будь-яка людина незалежно від способу життя має реальний ризик інфікування ВІЛ. Стосовно своєї роботи можу засвідчити: якщо 2-3 роки тому консультувати ВІЛ-інфікованих доводилося кілька разів на рік, то тепер це трапляється кілька разів на місяць. Отже, кількість інфікованих постійно збільшується.

Звичайно ж, мета мого допису - це не залякування, а відображення реальної ситуації з ВІЛ/СНІД у нашій країні, боротьба з міфами і чутками та спроба поділитися інформацією, яка допоможе вам захистити себе від цієї небезпечної хвороби. Попереджаючи це запитання, одразу скажу щодо деяких публікацій в інтернеті про те, що ВІЛ нібито не існує і всі кампанії проти ВІЛ/СНІД спрямовані на розробку і продаж дорогих ліків. Відповім словами нашого тренера: це було б справжнє щастя, якби така інформація виявилася правдою.

Це стосується кожного! 

Дивно, але незважаючи на потужну просвітницьку роботу у ЗМІ та різноманітні акції, спрямовані на підвищення поінформованості щодо ВІЛ/СНІД, величезна кількість людей не мають уяви, як можна заразитися ВІЛ і, відповідно, як цього уникнути. Внаслідок нестачі знань виникають дві крайнощі: або панічний страх перед ВІЛ-інфікованими, або впевненість у тому, що порядної людини ця проблема взагалі не стосується.

Основні факти про ВІЛ/СНІД

• ВІЛ - це вірус імунодефіциту людини, який уражує клітини імунної системи і спричиняє їх руйнування. Поступово імунна система виснажується і не може захищати організм від інфекцій.
• СНІД - це синдром набутого імунодефіциту, результат дії вірусу і остання стадія ВІЛ-інфекції, коли організм людини вже не може протистояти інфекціям і деяким видам раку. Для нього характерні специфічні (опортуністичні) інфекції.
• Опортуністичні інфекції - захворювання, котрі бувають тільки у людей з критично послабленим імунітетом.
• ВІЛ-інфікована людина протягом багатьох років може виглядати і відчувати себе цілком здоровою та навіть не підозрювати, що вона є носієм вірусу. Зниження імунітету відбувається дуже повільно. Минає 5-10 років, перш ніж з'являються перші ознаки хвороби.
• Ліків, які повністю знищують ВІЛ, не існує. Але антиретровірусні препарати, котрі зараз застосовуються для лікування, уповільнюють розмноження вірусу, відновлюють здатність імунної системи боротися з інфекціями і значно подовжують тривалість та якість життя ВІЛ-інфікованих.

Як виявити ВІЛ-інфекцію?

Враховуючи тривалий безсимптомний перебіг ВІЛ-інфекції, вкрай важливо якнайшвидше її виявляти. Основним методом діагностики є аналіз крові на антитіла до ВІЛ. Антитіла - це спеціальні захисні речовини, які виробляють клітини імунної системи для боротьби з інфекціями. Для кожної інфекції виробляються свої "особисті" антитіла. Потрібен час від 1 до 3 місяців після зараження, а в деяких випадках до 6 місяців, поки антитіла можна буде визначити в аналізах. Цей час має назву "період вікна" і є дуже небезпечним. Людина вже інфікована ВІЛ, може заражати інших, а наявність антитіл тест ще не покаже.

Як можна заразитися ВІЛ?
Зараження вірусом відбувається тільки через певні рідини організму:
              - кров
              - сперма
              - вагінальні виділення
              - грудне молоко
Відповідно існують наступні шляхи зараження:

• через кров - при переливанні крові та її компонентів, використанні нестерильних шприців для вживання ін'єкційних наркотиків, пораненні голкою від шприця зі свіжою кров'ю, застосуванні нестерильних інструментів у медичних та немедичних умовах (будь-які маніпуляції з пошкодженням тканин і оперативні втручання, татуювання, пірсинг, гоління), потраплянні зараженої крові на пошкоджену шкіру чи слизову оболонку, трансплантації органів;
• статевий - при будь-яких проникаючих статевих контактах без презерватива;
• від матері до дитини - під час вагітності, пологів та грудного вигодовування.

Що може збільшити ризик зараження?

1. Статеві інфекції (викликають пошкодження слизових оболонок, у вогнищі запалення збільшується кількість уразливих для ВІЛ імунних клітин, послаблюється місцевий імунітет).
2. Висока концентрація вірусу в крові (вірусне навантаження) - це буває на початку хвороби у перші місяці після зараження, саме у "період вікна", або на останніх стадіях захворювання.
3. Менструація.
4. Травматичні ушкодження шкіри і слизових оболонок.

Що може зменшити ризик зараження?

1. Презерватив зменшує ризик зараження ВІЛ на 80%. Лабораторні дослідження довели, що віруси не проникають крізь презерватив. Отже, ефективність презервативів менше за 100% у зв'язку з розривами, зісковзуванням, непостійним і неправильним використанням, застосуванням змащувачів на жировій основі, низькою якістю.
2. Використання лубрикантів (змащувачів) на водній або силіконовій основі зменшує травматизацію слизових оболонок і ризик розривів презерватива.
3. Лікування антиретровірусними препаратами ВІЛ-інфікованої людини зменшує ймовірність зараження її сексуального партнера на 96%. А якщо лікування поєднувати з постійним використанням презерватива, то ризик зараження партнера зменшується на 99,2%.

Витривалість ВІЛ у навколишньому середовищі

Вірус імунодефіциту людини доволі нестійкий і швидко гине у навколишньому середовищі після висихання рідини, в якій він знаходився. Закономірність така: чим вище температура і чим менше вологість, тим швидше вірус втрачає активність. Наприклад, у використаних шприцах при t +22°С активність вірусу може зберігатися декілька діб, при кип'ятінні він гине майже миттєво. А у замороженій плазмі крові ВІЛ може жити роками. Звичайні дезінфікуючі засоби ефективно знищують ВІЛ.

Як не можна заразитися ВІЛ?

ВІЛ не передається повітряно-крапельним і побутовим шляхом. Тому неможливо зараження під час кашлю або чхання, при рукостисканні, дружніх поцілунках, обіймах, через предмети побуту, іграшки, користуванні спільним посудом, душем, туалетом, у басейні, при потраплянні зараженої крові на неушкоджену шкіру, а також при укусах комарів.

Як захистити себе від ВІЛ-інфекції?

• Безпечний секс - правильне і постійне використання латексних презервативів на 80% і більше захищає від зараження ВІЛ.
• Уникайте ризикованої поведінки - у стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотиків дуже важко вчасно згадати про безпечний секс.
• Максимальне застосування одноразових шприців та інструментів, стерилізація багаторазових інструментів у медичних закладах, косметичних, манікюрних і тату-салонах.
• Тестування (аналіз) на ВІЛ теж є методом профілактики. Чим раніше людина дізнається, що вона ВІЛ-інфікована, тим швидше вона зможе отримати необхідну допомогу і тим менше інфікувати інших людей. Перед плануванням вагітності бажано разом з партнером зробити тест на ВІЛ.
• Попередження передачі ВІЛ від матері до дитини. Ризик інфікування дитини складає 25-35%. Під час вагітності жінкам пропонується двічі провести аналіз крові на ВІЛ. Це обумовлено необхідністю своєчасного призначення антиретровірусних препаратів, щоб уникнути зараження дитини у разі виявлення ВІЛ у вагітної. Така тактика разом з утриманням від грудного вигодовування дозволяє ВІЛ-інфікованій мамі у 98% мати здорову дитину.
• Профілактичний курс лікування антиретровірусними препаратами протягом 28 днів у випадках поранення медичних працівників, який призначається не пізніше 72 годин після травми (чим раніше, тим краще). Іноді такий курс лікування призначають при побутових пораненнях, пов'язаних з дуже високим ризиком інфікування ВІЛ. В таких ситуаціях треба звертатися у центр з профілактики та боротьби зі СНІДом, який є у більшості міст, або кабінет "Довіра" у поліклініці.
• Не користуйтеся чужими бритвами, зубними щітками, манікюрними інструментами.

Про тренінг

Особливе враження після тренінгу залишилось від бесіди з двома ВІЛ-інфікованими жінками. Вони розповіли нам свої історії життя з ВІЛ. Історії трагічні і повчальні. Серйозно змусив задуматися той факт, що найсильніші страждання вони відчувають не від самої хвороби, а від постійної дискримінації з боку оточуючих людей і медичних працівників зокрема. Саме з цієї причини ВІЛ-інфіковані люди дуже рідко повідомляють лікарю про свій ВІЛ-статус, позбавляючи його можливості встановити вірний діагноз, а іноді наражаючи на небезпеку зараження. Найбільше вразило те, що ці дві жінки, незважаючи на невиліковну хворобу, знайшли своє місце у житті. Вони працюють у соціальних службах, які допомагають ВІЛ-інфікованим, у них є сім'ї і діти.

Багато людей не знають, що антиретровірусна терапія в Україні справді безкоштовна, тому не звертаються по допомогу. Обстеження на ВІЛ у державних медичних установах теж безкоштовне. Факт обстеження на ВІЛ та його результат є конфіденційною інформацією, крім того, можна зробити аналіз на ВІЛ анонімно. Дуже часто внаслідок нестачі знань або спотвореної чутками інформації люди відчувають панічний страх перед ВІЛ-інфікованими. Але існує достатньо більш заразних і небезпечних хвороб, які чомусь не викликають стільки страху. Сподіваюсь, що наступні відео допоможуть вам запам'ятати чого треба боятися, а чого ні.

Багато корисної інформації про ВІЛ та СНІД можна знайти на сайті aidsmap.com