Гормони – дуже цікава і важлива річ в організмі жінки, овіяна багатьма міфами. Кожна з нас періодично відчуває на собі їх дію. Сьогоднішній пост буде про те, які гормони на що впливають і як саме це відбувається. Оновлено 02.11.2022.
1. Що впливає на дію гормонів?
Стан молочних залоз залежить від взаємодії багатьох гормонів і сигнальних молекул між собою. Гормони - це хімічні месенджери, які виробляються ендокринними залозами, потім через кров потрапляють в органи-мішені і там здійснюють свої регулюючі функції. Начебто все просто...
Доставку гормону в орган-мішень забезпечує білок-переносник, який синтезується в печінці. Крім транспортної функції, він захищає гормон від втрати активності. При захворюваннях печінки продукція білків-переносників зменшується, страждає як доставка, так і активність гормону.
Важливо: у клітинах органів-мішеней є рецептори – спеціальні молекули, які впізнають окремий гормон і зв'язуються з ним за принципом ключа й замка. І тільки утворений комплекс рецептора з гормоном може активувати роботу певних генів, в результаті якої стимулюється або блокується відповідна функція клітини. Отже, щоб гормон виконав своє призначення, у клітинах повинні бути рецептори. Ось як це відбувається:
 |
| 1. Гормон потрапляє в клітину. 2. Гормон зв'язується з рецептором. 3. Комплекс гормону з рецептором проникає в ядро клітини, зв'язується з ДНК, що призводить до зчитування генетичного коду і синтезу певних речовин, які змінюють функції клітини. |
Крім гормонів, на молочні залози впливають ще фактори росту й інші сигнальні молекули, які синтезуються на місцевому рівні (у сусідніх клітинах).
Теж важливо: інтенсивність дії гормону залежить не тільки від його концентрації, яку ми можемо визначити в аналізах крові, а й від кількості рецепторів (пам'ятаємо, що без зв'язування з рецептором гормон не працює).
Доведено, що деякі гормони можуть вироблятися самостійно в органах-мішенях без участі ендокринних залоз. Ці гормони не завжди потрапляють у кров і ми не маємо можливості об'єктивно оцінити їх в аналізах. Таку ситуацію більш докладно будемо обговорювати в підрозділі про андрогени.
Дія гормонів залежить також від їх правильної дезактивації й виведення з організму після того, як вони виконали свою місію. За цей процес відповідають спеціальні ферменти, котрі шляхом певних хімічних реакцій переводять активні гормони у неактивні або менш активні метаболіти (залишки). Але дезактивація може піти не тим шляхом, утворюються метаболіти, які мають високу активність і діють аналогічно відповідним гормонам. Своєчасне виведення метаболітів може затримуватись при закрепах. В такому випадку активні залишки гормонів всмоктуються у кишківнику, потрапляють в кров і повторно здійснюють свою функцію, але тепер без потреби.
Дуже важливо: пишу про такі подробиці, тому що пацієнтки з патологією молочних залоз часто задають питання про те, чому аналіз крові на гормони зробили, відхилення від нормального рівня знайшли, лікування призначили, а ефекту немає. Причинами можуть бути: відсутність інформації про рецептори, місцеві фактори росту, дезактивацію гормонів, вплив навколишнього середовища, генетичні чинники. Не хотілося б руйнувати уявлення про організм людини як про щось просте і прогнозоване, але доведеться.
Естрогени – це жіночі гормони естрадіол, естрон і естріол. Серед них найбільший вплив на молочні залози має естрадіол. Він синтезується в яєчниках, викликає проліферацію (ділення та ріст) клітин проток молочних залоз і стимулює розвиток фіброзної тканини. Естрон є основним естрогеном у жінок після менопаузи, коли продукція естрадіолу яєчниками припиняється. Його синтез відбувається переважно в жировій тканині. Естріол виробляється плацентою під час вагітності.
Протягом фолікулярної фази циклу, яка настає після менструації, рівень естрадіолу поступово збільшується і досягає максимуму перед овуляцією. Чим більше продукція естрадіолу, тим більше ділення і ріст клітин проток молочних залоз. Після овуляції настає лютеїнова фаза циклу, в яєчниках починається вироблення прогестерону, рівень естрадіолу трохи зменшується.
Жіночий гормон прогестерон сприяє росту клітин часточок молочних залоз, які виробляють молоко у разі настання вагітності. В лютеїнову фазу циклу відчувається збільшення об'єму молочних залоз за рахунок росту часточок під дією прогестерону і росту проток під попередньою дією естрадіолу. Крім того, естрадіол викликає набряк фіброзної тканини, найбільше виражений наприкінці лютеїнової фази. Все це разом може проявлятися як нагрубання і болючість молочних залоз за кілька днів до місячних.
 |
| Зміни в молочних залозах у залежності від дня циклу Фото з clinicalgate.com |
У разі запліднення і вагітності рівень прогестерону продовжує зростати, кількість і розмір ацинусів у часточках значно збільшується. Якщо запліднення не відбувається, продукція прогестерону й естрадіолу різко падає, що призводить до запрограмованої загибелі клітин в органах, на які впливають ці гормони. Запрограмована смерть клітин називається апоптоз. Це вкрай необхідний процес в усіх органах, який запобігає неконтрольованому росту клітин і розвитку пухлини. В молочних залозах загиблі клітини руйнуються на фрагменти й поглинаються клітинами імунної системи. Наступного менструального циклу все повторюється.
Для забезпечення нормального стану молочних залоз дуже важливим є баланс між естрадіолом і прогестероном. Порушення їх співвідношення у бік переважання естрогену виступає частою причиною жіночих проблем.
Андрогени – чоловічі гормони, які синтезуються не тільки у чоловіків, а й у жінок, але в меншій кількості. Проте, вони мають вагомий вплив на молочні залози. Найвідоміший з них – це тестостерон, менш відомі – андростендіон і дегідроепіандростерон (ДГЕА). У жіночому організмі андрогени виробляються в яєчниках і наднирниках.
Унікальність ситуації полягає в тому, що жіночі гормони синтезуються з чоловічих. Керує цим процесом дуже важливий фермент ароматаза. А хімічна реакція перетворення андрогенів в естрогени має назву ароматизація :). Підвищена активність ароматази спричиняє збільшення продукції естрогенів і, як наслідок, може бути причиною таких естроген-залежних захворювань, як доброякісна та злоякісна патологія молочних залоз, гіперплазія та рак ендометрію, міома матки, ендометріоз [1]. У надмірній кількості вони затримують апоптоз і стимулюють ділення і ріст клітин, що сприяє росту пухлин. Отже, естрогени – це добро, поки їх не більше, ніж потрібно організму. Коли їх кількість починає перевищувати цей рівень (або стає менше гормонів, які їх врівноважують), вони перетворюються на зло. Схема синтезу статевих гомонів варта оприлюднення через свою важливість.
 |
| Спрощена схема синтезу статевих гормонів |
Протягом репродуктивного періоду найвища активність ароматази спостерігається в яєчниках, а після менопаузи – в жировій тканині. Здавалося б, з настанням клімаксу яєчники припиняють виробляти естрадіол і естрогенів уже не повинно бути в організмі. Але це не так. В жировій тканині (і в молочних залозах зокрема) з андрогенів наднирників, які продовжують працювати, синтезується незначна кількість естрону, яка забезпечує позитивні функції естрогенів у цей період – нормальну щільність кісток, пам'ять, захист судин від атеросклерозу. Це, до речі, той випадок, коли гормон виробляється не в ендокринній залозі (яєчники, наднирники), а в органі-мішені.
Важливо: ожиріння є доведеним фактором ризику естроген-залежних захворювань у зв'язку з процесом ароматизації (чим більше жирових клітин, тим більше продукція естрогенів) [2].
Андрогени можуть діяти на молочні залози як безпосередньо, так і опосередковано (впливаючи на інші гормони). У першому випадку тестостерон, зв'язуючись з андрогеновими рецепторами, зменшує ділення та ріст клітин молочних залоз. Тобто, чинить дію, протилежну естрогенам, прогестерону і пролактину, врівноважуючи їх.
При деяких захворюваннях підвищений рівень андрогенів блокує нормальне визрівання яйцеклітин в яєчниках, в результаті овуляція не відбувається, прогестерон не виробляється, порушується співвідношення між естрадіолом і прогестероном у бік домінування естрадіолу. А це в свою чергу може стимулювати проліферацію клітин молочних залоз. Так реалізується опосередкований вплив андрогенів.
Пролактин – це гормон, який синтезується переважно гіпофізом (ендокринна залоза, яка знаходиться в головному мозку). Проте, доведена ще і його місцева продукція такими органами, як плацента, матка і молочні залози. На сьогодні відомо близько 300 (!) функцій пролактину. Основна роль цього гормону полягає у стимуляції й підтриманні лактації після пологів. Крім того, він має великий вплив на репродуктивну систему під час і поза вагітністю, на обмін речовин, імунітет, водно-електролітний баланс, поведінкові реакції (материнський інстинкт) та ін.
У молочних залозах пролактин викликає проліферацію клітин часточок (як і прогестерон). Дослідження показали наявність суттєвої взаємодії між естрадіолом та пролактином. Естрогени стимулюють продукцію пролактину, а він у свою чергу підвищує вміст рецепторів до естрогенів і, відповідно, чутливість до них. Протягом менструального циклу найбільша концентрація пролактину спостерігається під час овуляції та в лютеїнову фазу. Відхилення його рівня вище нормальних показників (гіперпролактинемія) викликає негативні ефекти з боку молочних залоз: надмірний ріст клітин, патологічна секреція молока за відсутності вагітності і пологів (галакторея), затримка рідини, котра призводить до набрякання.
Головними стимуляторами продукції пролактину, крім грудного вигодовування, є стрес, підвищення рівня естрогенів і прийом деяких медикаментів. Існує думка, що гіперпролактинемія може бути пристосувальною реакцією організму на хронічний стрес.
Гормони щитоподібної залози (тироксин Т₄ і трийодтиронін Т₃) необхідні для нормального розвитку і росту клітин молочних залоз. Як нестача (гіпотиреоз), так і надлишок (гіпертиреоз) цих гомонів має негативні наслідки. При гіпотиреозі може підвищуватись рівень пролактину, що викликає усі прояви гіперпролактинемії. Гормони щитоподібної залози стимулюють вироблення в печінці білка-переносника статевих гормонів тестостерона й естрадіола. Відповідно, зростання концентрації Т₃ і Т₄ при гіпертиреозі активує зв'язування статевих гормонів зі своїм білком-переносником і затримку їх виведення. А це в свою чергу може провокувати ароматизацію андрогенів в естрогени. Що відбувається з молочними залозами у разі надлишку естрогенів ви вже знаєте.
Мелатонін – гормон епіфізу (ще одна ендокринна залоза головного мозку). Наш організм по-різному функціонує вдень і вночі. Мелатонін відповідає за синхронізацію і підлаштування фізіологічних процесів з добовим ритмом день/ніч. Денне світло зменшує синтез мелатоніну, а темрява – збільшує. Цей гормон приймає участь у регуляції секреції статевих гормонів і є потужним антиоксидантом. Багато досліджень свідчать, що мелатонін може пригнічувати розвиток раку, особливо гормонозалежних пухлин молочних залоз [3]. Цікаво, що він впливає на декілька механізмів прогресії раку: блокує естрогенові рецептори, зменшує проліферацію клітин, активність ароматази та здатність пухлини до метастазування ще й стимулює апоптоз.
Важливо: щоб епіфіз мав можливість виробляти достатню кількість мелатоніну для захисту нас від захворювань, необхідно спати 7-8 годин на добу у повній темряві.
Пов'язані дописи:
Гормони щитоподібної залози (тироксин Т₄ і трийодтиронін Т₃) необхідні для нормального розвитку і росту клітин молочних залоз. Як нестача (гіпотиреоз), так і надлишок (гіпертиреоз) цих гомонів має негативні наслідки. При гіпотиреозі може підвищуватись рівень пролактину, що викликає усі прояви гіперпролактинемії. Гормони щитоподібної залози стимулюють вироблення в печінці білка-переносника статевих гормонів тестостерона й естрадіола. Відповідно, зростання концентрації Т₃ і Т₄ при гіпертиреозі активує зв'язування статевих гормонів зі своїм білком-переносником і затримку їх виведення. А це в свою чергу може провокувати ароматизацію андрогенів в естрогени. Що відбувається з молочними залозами у разі надлишку естрогенів ви вже знаєте.
Мелатонін – гормон епіфізу (ще одна ендокринна залоза головного мозку). Наш організм по-різному функціонує вдень і вночі. Мелатонін відповідає за синхронізацію і підлаштування фізіологічних процесів з добовим ритмом день/ніч. Денне світло зменшує синтез мелатоніну, а темрява – збільшує. Цей гормон приймає участь у регуляції секреції статевих гормонів і є потужним антиоксидантом. Багато досліджень свідчать, що мелатонін може пригнічувати розвиток раку, особливо гормонозалежних пухлин молочних залоз [3]. Цікаво, що він впливає на декілька механізмів прогресії раку: блокує естрогенові рецептори, зменшує проліферацію клітин, активність ароматази та здатність пухлини до метастазування ще й стимулює апоптоз.
Важливо: щоб епіфіз мав можливість виробляти достатню кількість мелатоніну для захисту нас від захворювань, необхідно спати 7-8 годин на добу у повній темряві.
Пов'язані дописи:
Коментарі
Дописати коментар